OUR SCHOOL HELPING UKRAINE
Наша школа допомагає Україні
Наша школа допомагає Україні
2022: #STANDWITHUKRAINE
We work closely with St. Andrew's UOC to collect funds and medical supplies for Ukraine. Through the years we have developed a complete trust in them to handle shipping of supplies to Ukraine, as well as delivering to those who need help. You can donate on our own donation page with a note "Ukraine" or directly to St. Andrew's humanitarian relief efforts here: www.standrewuoc.org/
Thank you, Norman's Farm Market for teaming up with us and providing 10% of your sales to humanitarian support of Ukraine!
Please check them out and find locations of the farm stands at: normansfarmmarket.com
Please check them out and find locations of the farm stands at: normansfarmmarket.com
More Crafts for Ukraine
On May 7, 2016, our students once again made feel-good gift boxes for children in eastern Ukraine who live in an environment of perpetual conflict and psychological pressure.
On May 7, 2016, our students once again made feel-good gift boxes for children in eastern Ukraine who live in an environment of perpetual conflict and psychological pressure.
The story of a 14-year-old from Horlivka
explains why we are sending the gifts below.
Iсторія 14-літного хлопця з Горлівки
Ця історія бере свій початок у літку 2014р., коли усі члени нашої родини перебували у рідному місті. У місті, ім'я якого сьогодні з моторохом лунає серед українців, адже саме у ньому того року розгорнулась одна з самих жахливих подій за всі часи існування України. У місті - Горлівка.
Горлівчани жили повним життям, наперекір тому, що у більшості міст Луганчини та Донеччини війна зломила чимало живого та невинного. Городяни продовжували ходити на роботу, дітлахи не пропускали шкільних занять, а дзвінкий дитячий сміх як і завжди доносився з гральних майданчиків. Тоді усі лише тільки співчувала сусіднім містам, адже мабуть кожен до останнього надіявся, що все мине, просто пройде повз нас, та незабаром усе жахіття скінчиться. Але з кожним днем, ми починали по-троху відчувати, що все ЦЕ стає блище до рідного міста. Не має сумніву, що у багатьох міщан назавжди у пам’яті залишиться той день, коли у блакитному чистому небі пролетів перший винищувач, але та подія не посіяла паніки серед людей, адже усі з сивим моторохом врозуміли, що це і є - початок. Відчуття прийшло не дарма- війна того літа прийшла і у наше місто.
Як багато городян покинули місто ще напередодні того, коли почалися відверті бойові дії, так само й багато з них і по сьогодення не полишали кордонів окупованої Горлівки.
Не тільки нашій родині довелося несолодко, а й усім, кому припало покидати місто.
Тільки уявіть собі, як це болісно, коли те місце, де ти народився, де уперше побачив обличчя батьків, де пішов навчатися, отримав роботу, одружився, створив
мічну родину, виховував дітей, і сумлінно будував своє, особисте щастя, одного дня доведеться назавжди полишити…
Міські не гаяли часу та хутко збирали речі. Треба було тільки бачити, як налякані люди, схопивши стільки сумок, скільки лише витримають руки, разом з малими дітьми, бігли до вокзалів, аби увезти, зберегти хоча б найдорожче. Горлівчани лишали рідні будинки, машини, деякі навіть зі сльозами на очах полишали улюблених тварин гинути у місті насомоті. Квитки на потяг було дістати важко, а з годом і залізна дорога була зруйнована, позбавивши городян можливості більш-менш безпечно поїхати з міста.
Так склалося, що уся наші близькі родичі жили у Горлівці, через це, надії на допомогу за межами міста в нас не було. Я, та моя двоюрідна сестра тимчасово проживали за межами Горлівки, але нашим мамам довелося ще деякий час перебувати у місті,
де над головою пролітають винищувачі, а за декілька кілометрів руйнуються будинки, гинуть люби. Жодному не побажаєш чути, як найрідніша жінка, на тому боці слухавки, а чути її довгоочікуваний голос заважають постріли на вибухаючи снаряди. Їм, не зважаючи на те, що відбувалося навкруги, доводилося виходити на роботу, щоб було на що харчуватися. На щастя, через деякий час їм все ж таки вдалося покинути місто у вогні, та приїздити до більш-менш "тихого" міста - Краматорськ, де одразу, майже на останні гроші зняли однокімнатне житло. Мати та хрещена знайшли там роботу, мене влаштували у школу, а мого маленького двоюрідного брата, сина хрещеної - у дит. садок.
Через деякий час, у нашу невелику квартиру приїздила подруга батьків з маленьким сином, а ще з годом і двоюрідна сестра. Інколи також у нас тимчасово проживали знайомі та друзі, які також залишилися без житла. Наші батьки допомагали усім, адже не з чуток розуміли, як важко їм зараз. Періодично ми отримували гуманітарну допомогу для біженців-пересенців, де були харчі та одежа. Ми раділи немов діти солодощам, адже наближалися холоди, а вдягати було зовсім нічого.
У однокімнатній квартирі інколи ми жили по десятеро людей водночас, але раділи хоча б тому, що уся родина разом, ціла та здорова.
Нашій родині доводилося переживати дуже тяжкі часи, коли ти залишаєшся без даху над головою, без їжі, без теплої одежі і кожен з нас незміряно вдячний любові та підтримці родичів, близьких, друзів та навіть просто не знайомим людям, які у скрутну годину розкрили обійми щирої, безкорисної допомоги. Багато з наших приятелів, включаючи і нас також, вже й не мріє повернутися у рідну домівку, а лише бажає миру та спокою нашій країні, рідному місту. Хай би як там не було, але ми все ж вистояли, і поруч, як і завжди рудні та кохані люди. Кожен з нас, хто став жертвою воєнних дій, та залишився віч-навіч із суворим життям вдалині від рідного краю, назавжди зрозумів, що найголовніше у нашому житті - це твоя родина. Отже бережіть найдорожче, адже ніякі скарби не замінять рідних серцю, коханих нам, небова мирне небо над Україною людей!
explains why we are sending the gifts below.
Iсторія 14-літного хлопця з Горлівки
Ця історія бере свій початок у літку 2014р., коли усі члени нашої родини перебували у рідному місті. У місті, ім'я якого сьогодні з моторохом лунає серед українців, адже саме у ньому того року розгорнулась одна з самих жахливих подій за всі часи існування України. У місті - Горлівка.
Горлівчани жили повним життям, наперекір тому, що у більшості міст Луганчини та Донеччини війна зломила чимало живого та невинного. Городяни продовжували ходити на роботу, дітлахи не пропускали шкільних занять, а дзвінкий дитячий сміх як і завжди доносився з гральних майданчиків. Тоді усі лише тільки співчувала сусіднім містам, адже мабуть кожен до останнього надіявся, що все мине, просто пройде повз нас, та незабаром усе жахіття скінчиться. Але з кожним днем, ми починали по-троху відчувати, що все ЦЕ стає блище до рідного міста. Не має сумніву, що у багатьох міщан назавжди у пам’яті залишиться той день, коли у блакитному чистому небі пролетів перший винищувач, але та подія не посіяла паніки серед людей, адже усі з сивим моторохом врозуміли, що це і є - початок. Відчуття прийшло не дарма- війна того літа прийшла і у наше місто.
Як багато городян покинули місто ще напередодні того, коли почалися відверті бойові дії, так само й багато з них і по сьогодення не полишали кордонів окупованої Горлівки.
Не тільки нашій родині довелося несолодко, а й усім, кому припало покидати місто.
Тільки уявіть собі, як це болісно, коли те місце, де ти народився, де уперше побачив обличчя батьків, де пішов навчатися, отримав роботу, одружився, створив
мічну родину, виховував дітей, і сумлінно будував своє, особисте щастя, одного дня доведеться назавжди полишити…
Міські не гаяли часу та хутко збирали речі. Треба було тільки бачити, як налякані люди, схопивши стільки сумок, скільки лише витримають руки, разом з малими дітьми, бігли до вокзалів, аби увезти, зберегти хоча б найдорожче. Горлівчани лишали рідні будинки, машини, деякі навіть зі сльозами на очах полишали улюблених тварин гинути у місті насомоті. Квитки на потяг було дістати важко, а з годом і залізна дорога була зруйнована, позбавивши городян можливості більш-менш безпечно поїхати з міста.
Так склалося, що уся наші близькі родичі жили у Горлівці, через це, надії на допомогу за межами міста в нас не було. Я, та моя двоюрідна сестра тимчасово проживали за межами Горлівки, але нашим мамам довелося ще деякий час перебувати у місті,
де над головою пролітають винищувачі, а за декілька кілометрів руйнуються будинки, гинуть люби. Жодному не побажаєш чути, як найрідніша жінка, на тому боці слухавки, а чути її довгоочікуваний голос заважають постріли на вибухаючи снаряди. Їм, не зважаючи на те, що відбувалося навкруги, доводилося виходити на роботу, щоб було на що харчуватися. На щастя, через деякий час їм все ж таки вдалося покинути місто у вогні, та приїздити до більш-менш "тихого" міста - Краматорськ, де одразу, майже на останні гроші зняли однокімнатне житло. Мати та хрещена знайшли там роботу, мене влаштували у школу, а мого маленького двоюрідного брата, сина хрещеної - у дит. садок.
Через деякий час, у нашу невелику квартиру приїздила подруга батьків з маленьким сином, а ще з годом і двоюрідна сестра. Інколи також у нас тимчасово проживали знайомі та друзі, які також залишилися без житла. Наші батьки допомагали усім, адже не з чуток розуміли, як важко їм зараз. Періодично ми отримували гуманітарну допомогу для біженців-пересенців, де були харчі та одежа. Ми раділи немов діти солодощам, адже наближалися холоди, а вдягати було зовсім нічого.
У однокімнатній квартирі інколи ми жили по десятеро людей водночас, але раділи хоча б тому, що уся родина разом, ціла та здорова.
Нашій родині доводилося переживати дуже тяжкі часи, коли ти залишаєшся без даху над головою, без їжі, без теплої одежі і кожен з нас незміряно вдячний любові та підтримці родичів, близьких, друзів та навіть просто не знайомим людям, які у скрутну годину розкрили обійми щирої, безкорисної допомоги. Багато з наших приятелів, включаючи і нас також, вже й не мріє повернутися у рідну домівку, а лише бажає миру та спокою нашій країні, рідному місту. Хай би як там не було, але ми все ж вистояли, і поруч, як і завжди рудні та кохані люди. Кожен з нас, хто став жертвою воєнних дій, та залишився віч-навіч із суворим життям вдалині від рідного краю, назавжди зрозумів, що найголовніше у нашому житті - це твоя родина. Отже бережіть найдорожче, адже ніякі скарби не замінять рідних серцю, коханих нам, небова мирне небо над Україною людей!
Crafts for Children of Ukraine:
Our students, organized by Principal Oleh Voloshyn, assembled small feel-good gift boxes for school age children in eastern Ukraine who live in an environment of perpetual conflict and psychological pressure. The gift boxes will be distributed by child psychologists with the Doctors Without Borders program
in the Donetsk and Luhansk regions.
Our students created origami gift boxes, and filled them with candy, small toys, hand-written cards, and rubber-band friendship bracelets.
in the Donetsk and Luhansk regions.
Our students created origami gift boxes, and filled them with candy, small toys, hand-written cards, and rubber-band friendship bracelets.
January 2016 update: At our December Mykolai Show and Bazaar, our school collected three large packages of warm clothing, for shipment to refugee families in Ukraine, along with letters from our students. See photos and a letter of thanks from our contact in Ukraine, below.
Січень 2016 р.: На нашім святі Миколая в грудні, наша школа назбирала три великі пакунки теплого одягу на посилку переселенцям в Україні, разом з листами від наших учнів. Тут лист подяки та фотографії.
Січень 2016 р.: На нашім святі Миколая в грудні, наша школа назбирала три великі пакунки теплого одягу на посилку переселенцям в Україні, разом з листами від наших учнів. Тут лист подяки та фотографії.
Пане Олеже,
від всього серця дякую Вам та Вашим діточкам що збирали ці речі за таку допомогу. Вона дуже важлива і вчасна, особливо сьогодні, коли сувора зима та триває війна і допомога людям вкрай потрібна. Ця допомога багато значить для них, знедолений війною родин, що вони не на самоті і потрібні людям, що співчувають їм всім серцем , навіть з Америки. А допомога від дітей дітям – важливіша втричі. Всі речі такі добрі, красиві і доречні, бо в нас в Україні, на Донбасі зараз 15-20 морозу, сніг та кучугури. Я уявляю як вони будуть радіти цим подарункам!
Все сьогодні ми почнемо дзвонити родинам, що мають дітей відповідного віку ( і за потреби) і почнемо передавати ці чудові подарунки.
Всі діти, що написали особистих листів отримають відповіді від українських родин.
Дякую Вам всім за Вашу увагу, чуйність і турботу до дітей!
Хай вас всіх Бог береже!
Слава Україні!
На все добре,
Олег
від всього серця дякую Вам та Вашим діточкам що збирали ці речі за таку допомогу. Вона дуже важлива і вчасна, особливо сьогодні, коли сувора зима та триває війна і допомога людям вкрай потрібна. Ця допомога багато значить для них, знедолений війною родин, що вони не на самоті і потрібні людям, що співчувають їм всім серцем , навіть з Америки. А допомога від дітей дітям – важливіша втричі. Всі речі такі добрі, красиві і доречні, бо в нас в Україні, на Донбасі зараз 15-20 морозу, сніг та кучугури. Я уявляю як вони будуть радіти цим подарункам!
Все сьогодні ми почнемо дзвонити родинам, що мають дітей відповідного віку ( і за потреби) і почнемо передавати ці чудові подарунки.
Всі діти, що написали особистих листів отримають відповіді від українських родин.
Дякую Вам всім за Вашу увагу, чуйність і турботу до дітей!
Хай вас всіх Бог береже!
Слава Україні!
На все добре,
Олег
WHY WE NEED TO KEEP HELPING UKRAINE:
letter and photo from Oleh R.
ЧОМУ ПОТРІБНО ДАЛІ ПОМАГАТИ УКРАЇНІ:
лист та фотографія від Олега Р.
letter and photo from Oleh R.
ЧОМУ ПОТРІБНО ДАЛІ ПОМАГАТИ УКРАЇНІ:
лист та фотографія від Олега Р.
Дорогі друзі,
таку картину я спостерігаю щодня йдучи на роботу та з роботи – тисячі людей перетинають пункт пропуску біля Зайцево, дістаються українського Бахмута, змітають усі харчі на міському ринку, крамницях, супермаркетах, отримують гуманітарну допомогу, пенсії, соціальні виплати і повертаються в окуповані Горлівку, Донецьк, Єнакієво. Три дні перетин пропускного пункту був ускладнений через обстріли – так ми, волонтери, обходили поруч розташовані будинки, щоб мешканці на ніч залишали під’їзди відчиненими, щоб люди, які не змогли дістатися своїх міст, хоча б могли ніч пересідити на сходах у теплі….
таку картину я спостерігаю щодня йдучи на роботу та з роботи – тисячі людей перетинають пункт пропуску біля Зайцево, дістаються українського Бахмута, змітають усі харчі на міському ринку, крамницях, супермаркетах, отримують гуманітарну допомогу, пенсії, соціальні виплати і повертаються в окуповані Горлівку, Донецьк, Єнакієво. Три дні перетин пропускного пункту був ускладнений через обстріли – так ми, волонтери, обходили поруч розташовані будинки, щоб мешканці на ніч залишали під’їзди відчиненими, щоб люди, які не змогли дістатися своїх міст, хоча б могли ніч пересідити на сходах у теплі….
Packing clothing and other items for Ukrainian soldiers and refugees, March 2015.
Пакування одягу та інших потрібних речей для військовиків та біжинців, в березні 2015 р.
Пакування одягу та інших потрібних речей для військовиків та біжинців, в березні 2015 р.
Summary of our Help for Ukraine Effort
for the 2014-15 school year:
1. Oksana Bashuk-Hepburn (grandmother of Oksana and Kalyna Vickers) and Olia Onyshko (mother of Katerina and Danylo Hartzler) fundraised $100,000 dollars for Волонтерська Сотня Україна-Світ. This would not have happened without donations from almost all of the families at our school. Collection of donations began at the very start of the Russian invasion, and were crucial in the effort to hold the line at the front. The donations went mostly to support Aidar, Azov, Natsionalna Hvardia, Mariupol Samooborona and Odesa Samooborona, as well as some units of the Special Forces, Reconnaissance, and some Volyn battalions.
2. The fundraising efforts of Iryna Goula (teacher for the upper grades, and formerly a parent at our school) and time donated by Olia Onyshko, helped the Ukrainian Federation of America bring 17 wounded for treatment in the US. The first wounded were from Maidan, starting in March of 2014, and then from the summer of 2014 and later, the wounded came from the war. The wounded are still coming to different medical facilities around the US.
3. Money raised by Orysia Pylyshenko (mother of former student Nastia Weber), and packages regularly sent from the Ukrainian School, help to support 125 refugee families in Artemivsk with food, clothing, and other items on a regular basis. Even through the summer!
4. Food, clothing, and other items organized and packed by Plast and our Ukrainian School helped to establish the Berizka 1 and Berizka 2 Refugee Camps in Slovyansk, run by the Evangelical priest who was previously kidnapped and tortured by the separatists for his public prayers for Ukraine in the center of Donetsk.
5. The packages that were collected at our Mykolai Sviato from our Ukrainian School and Plast families reached 9 families of the wounded from the war and Maidan, as well as refugee families from Crimea and Donetsk who are settled in Kyiv and are being helped by Кожен Може (which is part of the Волонтерська Сотня that deals with refugees.)
6. Support for the National Assembly of Women of Ukraine included packages for the wounded and refugees, as well as a tablet from Olenka Stesyshyn (mother of Katya Bren).
7. Support consisting of packages of food was taken to the elderly and children in the war zone by Wings (Крила Щедрості і Турботи)
8. Sergiy Voloshyn, a representative of the shipping Company Dnipro, LLC, helped with organizing sports events, uniforms and headgear for the units at the front line around Artemivsk. He also donated a massive amount of his time in logistical operations, making sure packages reach their destinations.
9. 30 pairs of new shoes were donated for the refugees and soldiers of Artemivsk by Marilyn Hartzler (aunt of Katerina and Danylo Hartzler). The shoes traveled to DC on top of a car almost 1,300 miles from the little town of Worthington in Minnesota.
10. Natalia Krawchuk Wells, a former teacher at our school, together with her husband, supports 5 families of the wounded in Lutsk, Volyn.
11. Special thanks to Halyna and Oleh Voloshyn for dealing with endless packages going through their home, helping to pack, deliver and ship them.
12. Our school Borshch effort, lead by Galyna Franken (BatKom chair and parent at our school), who cooked and brought hot borshch for lunch every Saturday throughout the school year, was a big success in providing weekly donations to cover some shipping costs.
13. Special thanks to members of United Help Ukraine and parents of our school students for shipping four packages our school donations to Kharkiv refugee camps.
This is really very impressive list. Thank you all!
for the 2014-15 school year:
1. Oksana Bashuk-Hepburn (grandmother of Oksana and Kalyna Vickers) and Olia Onyshko (mother of Katerina and Danylo Hartzler) fundraised $100,000 dollars for Волонтерська Сотня Україна-Світ. This would not have happened without donations from almost all of the families at our school. Collection of donations began at the very start of the Russian invasion, and were crucial in the effort to hold the line at the front. The donations went mostly to support Aidar, Azov, Natsionalna Hvardia, Mariupol Samooborona and Odesa Samooborona, as well as some units of the Special Forces, Reconnaissance, and some Volyn battalions.
2. The fundraising efforts of Iryna Goula (teacher for the upper grades, and formerly a parent at our school) and time donated by Olia Onyshko, helped the Ukrainian Federation of America bring 17 wounded for treatment in the US. The first wounded were from Maidan, starting in March of 2014, and then from the summer of 2014 and later, the wounded came from the war. The wounded are still coming to different medical facilities around the US.
3. Money raised by Orysia Pylyshenko (mother of former student Nastia Weber), and packages regularly sent from the Ukrainian School, help to support 125 refugee families in Artemivsk with food, clothing, and other items on a regular basis. Even through the summer!
4. Food, clothing, and other items organized and packed by Plast and our Ukrainian School helped to establish the Berizka 1 and Berizka 2 Refugee Camps in Slovyansk, run by the Evangelical priest who was previously kidnapped and tortured by the separatists for his public prayers for Ukraine in the center of Donetsk.
5. The packages that were collected at our Mykolai Sviato from our Ukrainian School and Plast families reached 9 families of the wounded from the war and Maidan, as well as refugee families from Crimea and Donetsk who are settled in Kyiv and are being helped by Кожен Може (which is part of the Волонтерська Сотня that deals with refugees.)
6. Support for the National Assembly of Women of Ukraine included packages for the wounded and refugees, as well as a tablet from Olenka Stesyshyn (mother of Katya Bren).
7. Support consisting of packages of food was taken to the elderly and children in the war zone by Wings (Крила Щедрості і Турботи)
8. Sergiy Voloshyn, a representative of the shipping Company Dnipro, LLC, helped with organizing sports events, uniforms and headgear for the units at the front line around Artemivsk. He also donated a massive amount of his time in logistical operations, making sure packages reach their destinations.
9. 30 pairs of new shoes were donated for the refugees and soldiers of Artemivsk by Marilyn Hartzler (aunt of Katerina and Danylo Hartzler). The shoes traveled to DC on top of a car almost 1,300 miles from the little town of Worthington in Minnesota.
10. Natalia Krawchuk Wells, a former teacher at our school, together with her husband, supports 5 families of the wounded in Lutsk, Volyn.
11. Special thanks to Halyna and Oleh Voloshyn for dealing with endless packages going through their home, helping to pack, deliver and ship them.
12. Our school Borshch effort, lead by Galyna Franken (BatKom chair and parent at our school), who cooked and brought hot borshch for lunch every Saturday throughout the school year, was a big success in providing weekly donations to cover some shipping costs.
13. Special thanks to members of United Help Ukraine and parents of our school students for shipping four packages our school donations to Kharkiv refugee camps.
This is really very impressive list. Thank you all!
THANK YOU LETTERS AND PHOTOS
ЛИСТИ ПОДЯКИ ТА ФОТОГРАФІЇ
ЛИСТИ ПОДЯКИ ТА ФОТОГРАФІЇ
From the Artemivsk Military Hospital for Injured Soldiers:
Артемівськ - Ваша допомога пораненим бійцям у Артемівському військовому шпиталі:
Сьогодні ми надали допомогу пораненим бійцям Національної гвардії України, які проходять лікування у Артемівському військовому шпиталі. На прохання завідуючого хірургічного відділення ми закупили 100 (сто) бактеріальних фільтри для проведення операцій під загальним наркозом.
Щодня привозять з передової обпечених бійців, яких одразу оперують і потреба в цих фільтрах була дуже нагальною.
Я їх заказав у Києві, і сьогодні Новою поштою вони дістали Артемівська і я одразу приніс їх до хірургічного відделеня шпиталю.
Увесь лікарський склад шпиталю просив передати Вам всім величезну подяку за отриману від Вас допомогу.
Бережи Вас Господь,
На все добре,
Олег
Артемівськ - Ваша допомога пораненим бійцям у Артемівському військовому шпиталі:
Сьогодні ми надали допомогу пораненим бійцям Національної гвардії України, які проходять лікування у Артемівському військовому шпиталі. На прохання завідуючого хірургічного відділення ми закупили 100 (сто) бактеріальних фільтри для проведення операцій під загальним наркозом.
Щодня привозять з передової обпечених бійців, яких одразу оперують і потреба в цих фільтрах була дуже нагальною.
Я їх заказав у Києві, і сьогодні Новою поштою вони дістали Артемівська і я одразу приніс їх до хірургічного відделеня шпиталю.
Увесь лікарський склад шпиталю просив передати Вам всім величезну подяку за отриману від Вас допомогу.
Бережи Вас Господь,
На все добре,
Олег
|
|
Soldiers in Krymske
Ваша допомога військовим у Кримське
Дорогі друзі,
На неділі ми з товаришами Олександром, Сергіем та його дітьми їздили до селища Кримське, що стоїть на рубежі зіткнення в Луганської області. Бійці підрозділу подзвонили на волонтерську лінію і повідомили про закінчення продуктів харчування та забезпечення. Наші жінки швидко приготували на 45 людей їжи – смаженої печінки, м'яса, голубців, ми на ринку купили овочі – картоплю, томати, перець, капусту, огірків, крупи для каш і вирушили на старенькій машині до Кримського. Їхали майже чотири години через блокпости, в Лисичанську щє купили питної води, бо в степу спека піднімається до +44 С. Ледь знайшли цю військову частину, трішечки в лісі заблукали. Виявилось, що це артилерійський підрозділ, що замаскований в лісі на передньому рубежі оборони. Хлопці були здивовані швидкістю з якої їм організували та привезли допомогу. Олена та жінка Сергія спекли їм ще два пироги до чаю, тож було справжнє свято. Я їх сфотографував з цими пирогами на пам’ять, більше фотографувати командир в розташуванні частини не дозволив. Діти Сергія привезли хлопцям малюнки та читали їм вірші та гуморески.
Якщо зможете відкрити відео, можете подивитись як вони виступають перед бійцями в бліндажі.
До частини приблукали та ходять харчуватись двоє дітей – братик 9 років та сестричка 13 років, батьки кинули їх на призволяще та втекли до сепаратистів за лінію розмежування і певно воюють. Хлопці годують дітей і просили нас передати за можливості їм будь який одяг, бо вони геть роздягнені, особливо хлопчик та будь які ліки, бо в самих крім трихополу нічого не мають. Ми з Оленою сьогодні підберемо щось с Ваших пакунків на їх вік, купимо найнеобхідніші ліки і якось передамо до Кримського.
Дорогою назад заїхали на блокпост біля Дронівки і передали хлопцям великий лихтарь та пилку, у яких вони мали потребу.
А вчора по телебаченню я побачив сюжет, що частина де ми їздили, біля Кримського, попала під обстріл, зараз намагаємося зв’язатись з ними щоб дізнатися чи всі вони живі.
На першому фото я з моїми відчайдухами і наш вірний залізний «кінь» - стареньке Жигулі 1986 року випуску, надійна «бойова» машина, яка не боїться жодних степових шляхів Луганщини.
Дякую Вам всім за можливість допомагати нашим бійцям!
Тримаємось разом до перемоги.
На все добре,
Олег
Ваша допомога військовим у Кримське
Дорогі друзі,
На неділі ми з товаришами Олександром, Сергіем та його дітьми їздили до селища Кримське, що стоїть на рубежі зіткнення в Луганської області. Бійці підрозділу подзвонили на волонтерську лінію і повідомили про закінчення продуктів харчування та забезпечення. Наші жінки швидко приготували на 45 людей їжи – смаженої печінки, м'яса, голубців, ми на ринку купили овочі – картоплю, томати, перець, капусту, огірків, крупи для каш і вирушили на старенькій машині до Кримського. Їхали майже чотири години через блокпости, в Лисичанську щє купили питної води, бо в степу спека піднімається до +44 С. Ледь знайшли цю військову частину, трішечки в лісі заблукали. Виявилось, що це артилерійський підрозділ, що замаскований в лісі на передньому рубежі оборони. Хлопці були здивовані швидкістю з якої їм організували та привезли допомогу. Олена та жінка Сергія спекли їм ще два пироги до чаю, тож було справжнє свято. Я їх сфотографував з цими пирогами на пам’ять, більше фотографувати командир в розташуванні частини не дозволив. Діти Сергія привезли хлопцям малюнки та читали їм вірші та гуморески.
Якщо зможете відкрити відео, можете подивитись як вони виступають перед бійцями в бліндажі.
До частини приблукали та ходять харчуватись двоє дітей – братик 9 років та сестричка 13 років, батьки кинули їх на призволяще та втекли до сепаратистів за лінію розмежування і певно воюють. Хлопці годують дітей і просили нас передати за можливості їм будь який одяг, бо вони геть роздягнені, особливо хлопчик та будь які ліки, бо в самих крім трихополу нічого не мають. Ми з Оленою сьогодні підберемо щось с Ваших пакунків на їх вік, купимо найнеобхідніші ліки і якось передамо до Кримського.
Дорогою назад заїхали на блокпост біля Дронівки і передали хлопцям великий лихтарь та пилку, у яких вони мали потребу.
А вчора по телебаченню я побачив сюжет, що частина де ми їздили, біля Кримського, попала під обстріл, зараз намагаємося зв’язатись з ними щоб дізнатися чи всі вони живі.
На першому фото я з моїми відчайдухами і наш вірний залізний «кінь» - стареньке Жигулі 1986 року випуску, надійна «бойова» машина, яка не боїться жодних степових шляхів Луганщини.
Дякую Вам всім за можливість допомагати нашим бійцям!
Тримаємось разом до перемоги.
На все добре,
Олег
Faces of the families we've helped in Artemivsk
Обличчя родин в Артемівськ, яким ми допомогли
Дякую Вам та всім Вашим друзям, їх родинам та знайомим, які підтримали наш спільний проект, за таку величезну по обсягу, ґрунтовну допомогу, скільком нужденним родинам ми змогли допомогти завдяки Вам всім! Ми намагалися надати поміч як найбільш незахищеним верствам населення так і військовим, пораненим, дітям, просто бідним та немічним. Я намагався відправляти Вам всім як наймога більше фото, щоб Ви мали можливість бачити обличчя тих людей, яким Ви допомогли.
Завдяки Вам зроблена велика справа, великий внесок до нашої спільної мети – перемоги в цій війні і побудові вільної і квітучої України.
Хай Бог береже Вас і Ваші родини!
Слава Україні!
З великою вдячністю за Вашу працю,
Олег
Обличчя родин в Артемівськ, яким ми допомогли
Дякую Вам та всім Вашим друзям, їх родинам та знайомим, які підтримали наш спільний проект, за таку величезну по обсягу, ґрунтовну допомогу, скільком нужденним родинам ми змогли допомогти завдяки Вам всім! Ми намагалися надати поміч як найбільш незахищеним верствам населення так і військовим, пораненим, дітям, просто бідним та немічним. Я намагався відправляти Вам всім як наймога більше фото, щоб Ви мали можливість бачити обличчя тих людей, яким Ви допомогли.
Завдяки Вам зроблена велика справа, великий внесок до нашої спільної мети – перемоги в цій війні і побудові вільної і квітучої України.
Хай Бог береже Вас і Ваші родини!
Слава Україні!
З великою вдячністю за Вашу працю,
Олег